Оскарження дій та/або актів державного виконавця

 

1.15.1. За ч. 1 ст. 559 ЦК України порука при­ пиняється з припиненням забезпеченого нею зо­ бов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зо­ бов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правови­ ми актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридич­ ну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшко­ дування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­ дженням здоров’я або смертю.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України обов’язковість рі­ шень суду є однією з основних засад судочинства.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що на­ брали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самовряду­ вання, підприємств, установ, організацій, поса­ дових чи службових осіб та громадян і підляга­ ють виконанню на всій території України.

Положення ст. 559 ЦК України стосовно при­ пинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов’язок поручителя щодо виконання зобов’язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Правовий аналіз зазначених норм мате­ ріального права свідчить про те, що припинен­ ня основного зобов’язання внаслідок ліквідації юридичної особи  — боржника за цим зобов’я­ занням не припиняє поруки, якщо кредитор ре­ алізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи  — боржника (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 р. у справі № 6-172цс15).